Харківську область представляли методист Центру ПП,СР та ЗСЖ Т.Гніда, завідувач секції спеціальної та інклюзивної освіти Т.Калініна, експерт проекту О.Нурєєва, тренери проекту Р.Звєрєва, О.Касумова, О.Пономаренко, К.Герасімова.

Приймала участь у 3-му модулі тренінгу німецького товариства міжнародного співробітництва «GIZ», який сприяв підвищенню професійної компетенції фахівців, які допомагають виявити та лікувати травму в уразливої групи населення, запобігання їх професійному вигоранню та проведення супервізій.

Метою заходу було підведення підсумків реалізації двох компонентів проекту у районах (містах) Харківської області та районах м.Харкова.

На педагогічній раді провела тренінгове заняття для учителів. Учителі займалися самопізнанням, робили самоаналіз свого досвіду у вихованні духовно і морально зрілої особистості, використовували інтерактивні методи, малювали асоціації під музику про Україну, яка допомогла краще усвідомити своє ставлення до своєї Батьківщини, всі вправи дали можливість кожному учаснику проаналізувати чинники, що впливають на патріотичне виховання особистості та зробити висновки по її корекції.

Формування активної, ініціативної, здатної приймати нестандартне рішення особистості учня неможливе без участі і підтримки авторитетного, морального та відповідального педагога. Тому важливо, щоб учителі самі відчували себе духовно і морально зрілою особистістю.

Провела третю супервізію. З 20 учасників було 10 осіб. 2 вчителя звільнилися, 1 пішла в декрет. Тут ще немає канікул, у багатьох голова зайнята майбутніми звітами, ялинками, поїздками.... Тому така кількість учасників мене приємно здивувала!!!! Багато учителів використовують отримані знання у своїй роботі. Трішки поплакали, пораділи, набралися ресурсів на майбутнє. Робота з парашутом всіх змінила, повернула нам стан активності, легкості, згадалося дитинство, грайливість!!! Всі висловлювали велику вдячність за такий подарунок до Нового року!!!! Єдина прикрість яка було сьогодні - це лише те, що наша зустріч остання!!!

Провела третю супервізію. З 21 учасника були присутні 12. Ще один район тепер з парашутом! Вчителі раділи як діти! Та я сама не менше їх!!! В школі вже канікули і стан учасників був більш спокійним. Але при цьому ділитися в коло проблемною ситуацією ніхто не наважився! Було відчуття, що вони хочуть закінчити цей рік і залишити всі проблеми позаду, не зачіпаючи їх, боячись розворушити цей вулик! Зате працювати над собою і своїм внутрішнім станом ніхто не відмовився! А гра з парашутом остаточно зняла всю напругу!!!! Учасники дякували за наш проект, за таку увагу до них, і дуже жалкували, що ця зустріч остання, поки одна вчителька не запропонувала, щоб вони продовжували зустрічатися у такому ж складі і далі! Продовжити підтримувати один одного самі!!! Це було здорово!

Провела тренінгове заняття «Протидія булінгу в дитячому середовищі» з учнями 11 класу. Учасники ознайомилися з поняттям булінгу, його видами та проявами, розвивали навички конструктивного вирішення конфліктних ситуацій, толерантного спілкування, формували негативне ставлення до булінгу (неприпустимість проявів булінгу в дитячому середовищі).

Важливо, що більшість очікувань учні наприкінці заняття поклали в рюкзак, тому що взяли на цьому занятті для себе щось нове, важливе, а у корзину для мусору не попало жодне очікування.

І це свідчить про те, що заняття було потрібним для всіх учасників.

Провела очну супервізію. З 19 учасників були присутні 11, одна - в декретній відпустці, двоє - звільнилися. В школі дітей не було, карантин. Зустріч була дуже зворушлива. Якщо раніше виносити в коло свою проблему було важко, страшно..., то в цей раз було багато запитів і багато емоцій. Єдина проблема була з бажанням поділитися чужий ситуацією, перевести розмову на особисте... Довелося акуратно зупиняти і повертати до теми розмови. Завершили зустріч вправою "Я і моя любов до себе з метафоричними картами "Петрогліфи"! Багатьом відкрилися нові сторони своєї особистості, жаль за те, що не замислювалися раніше про любов до себе, все більше про інших! Сказали, що готові починати змінювати своє ставлення до себе!!!

Просили, щоб навчили психологів їх закладів проводити супервізії у своїх рідних школах! Так як це остання зустріч, а потреба у супервізії ще не вичерпана!!! Я пообіцяла, що передам їх побажання!!!

Моє відчуття в кінці зустрічі - «СВІТЛО В КІНЦІ ТУНЕЛЯ!»

Провела супервізію. З 26 учасників були присутні 7, один звільнився, багато захворіли. У приміщенні було холодно! Навіть чай з кавою нас не дуже сильно рятував! Цього разу бажаючих винести свої проблемні ситуації в коло було більше - троє. Був обмін досвідом переживання подібних ситуацій, почуттями, а найголовніше подяку від тих, хто наважився відкритися і отримати підтримку! Дуже глибоким виявилося вправа "Я і моя любов до себе з метафорическими картами "Петрогліфи" ! Для мене відкрилися нові горизонти роботи над собою! Там ще пахати і пахати!!!! Багато зізналися, в тому, що вважали любов до себе "ЕГОІЗМОМ!" Але тепер зрозуміли, що це важливо і без цього неможлива любов до інших людей! Хоча прийняття було важким!!!! Розставання було з дивним почуттям, що завтра ми зустрінемося знову, що ця зустріч не остання, що на нас чекає попереду безліч приємних спільних справ! Обіймашок!!!

Відбулася робоча зустрічь проекту «Комплексна психосоціальна підтримка дітей, підлітків та сімей, що постраждали внаслідок військового конфлікту в Україні» м.Київ, НаУКМА, Центр «Музей української звитяги».

Велика ПОДЯКА усім, хто організував нашу поїздку до Києва! Подяка тим, хто нас зустрів! Подяка за подаруночки !!!!! ПОДЯКА усім тим, хто ділився своїми емоціями, думками, досвідом і дав можливість отримати такий колосальний РЕСУРС! Залишилося відчуття смутку від того, що це завершальна зустріч, але є НАДІЯ на те, що наша зустріч не остання в цьому житті !!!! У мене залишилася в душі "ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ!

Провела супервізію. З 20 учасників були присутні 11, один - в АТО, двоє - у декретній відпустці, один - звільнився. Обговорили проблемну ситуацію одного учасника, довелося нагадати про "Я-висловлювання"! Але потім все стало на своє місце і процес "пішов" у потрібному руслі! Були сльози, радість, прикрість, що ця зустріч остання! Але була надія, що всі згуртувалися, побачили себе і колег з іншого боку, і будуть надалі підтримувати один одного. Їхала з теплом у серці, жалем, що ця зустрічь остання і з вірою в те, що "наші плоди" лягли в благодатний грунт!

На педагогічній раді провела тренінгове заняття для педагогів «Особистісне-зростання учителя початкових класів засобами неформальної та інформальної освіти як один із шляхів підвищення якості навчально-виховного процесу у школі І ступеня».

Учителі набули досвіду у розробці планів запровадження особистісного та професійного зростання, використання інтерактивних методів навчання відповідно до освітніх потреб, мети та завдань. Вчителі в котрий раз впевнилися в тому, що для успішного виконання покладених на них завдань вони мають не просто викладати колись засвоєний матеріал, але й іти в ногу разом із розвитком науки з того фаху, який предмет викладають. Це особливо важливо зараз, у час стрімкого розвитку інформаційних комунікацій, вони не можуть дозволити собі бути поза того інформаційного простору, активними учасниками якого є їх учні.

Учителі отримали професійну та емоційну підтримку своїх колег. Відчули себе впевненішими у розв'язанні майбутніх складних ситуацій у своїй повсякденній праці.

Приймала участь у 2-му модулі тренінгу німецького товариства міжнародного співробітництва «GIZ», який сприяв підвищенню професійної компетенції фахівців, які допомагають виявити та лікувати травму в уразливої групи населення, запобігання їх професійному вигоранню та проведення супервізій.

Провела супервізію. З 21 учасника було 17. Приємний контраст у порівнянні з моїм рідним районом. Спілкування було теплим, відкритим, емоційним! Вправа "Імена з дитинства" піднімає великий спектр почуттів: сльози, радість, здивування, співчуття... Багато сказали, що обов'язково візьмуть його для роботи з батьками, батьківські збори: "нехай батьки поринути в такі ж приємні спогади як і ми, але перед цим проведемо його з дітьми, яким не вистачає уваги, теплих слів, підтримки з боку своїх самих близьких людей!" Вчителі відчули потребу нагадати батькам ті почуття, коли їх самих любили, балували і підтримували просто так, і те як це приємно!!! Щоб мати можливість зупинитися, задуматися і подивитися на свої відносини з дітьми! Після цього надовго застрягли на "колесі подяки"! У всіх була потреба поділитися своїми почуттями в коло! Так захопилися, що помітили, як промайнули 3 години, до карт "Сила часу" так і не дійшли! Просили привезти їх в наступний раз! Я їх теж "заразила" своєю любов'ю до карт! Додому привезла теплі почуття, яскраві емоції, впевненість в тому, що ми робимо важливу і потрібну справу! 

Провела супервізію.З 19 учасників були присутні 6! Одна звільнилася, одна пішла в декрет! У моєму рідному районі як і раніше найменша група. Більшість віддзвонилися, простили пробачення, що не зможуть бути присутніми, як шкідливі школярі. Я їм спробувала донести інформацію, що наші зустрічі ресурсні, для підтримки і нових точок особистісного зростання,і це їх вибір і їх відповідальність, але я справді шкодую, що вони не змогли приїхати на супервізію! У трубці було чути зітхання, важке дихання і обіцянку вибратися з "Тридесятого царства" в наступний раз. Ті, хто приїхав, сказали, що раді можливості відпочити від своїх шкіл, турбот, проблем, та заодно "розібратися" в собі! У школі було не дуже тепло, але чай, кава і вправа з кульками нас добряче розігріли, повернули нам стан активності, позитиву! Важко сьогодні йшла вправа на вміння дякувати світу! Деякі відчували сильний внутрішній опір, але висловили надію, що закінчать свої порожні сектори вдома! Робота з картами "сила часу" навпаки пішла легко, швидко. Багато хто відзначив, що відповідь напевно давно сиділа у голові, просто сьогодні вони глянули в її бік! І варіантів було декілька! В кінці жалкували, що проект закінчується, і вони знову будуть нікому не потрібні, крім себе! Тут їх слухали і чули! Було трохи сумно, і приємно!

З нагоди відзначення 18 листопада Європейського дня захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, практичний психолог Пономаренко О.М. провела з учнями 10 класу тренінгове заняття: "Чому ми кажемо насильству - Ні!"

Молодь ознайомилася з актуальністю проблеми насильства у шкільному середовищі, вчилася розрізняти види насильства та розробляти відповідну стратегію поведінки у ситуаціях ризику, аргументувала свої дії з попередження насильства на основі власної відповідальності, виокреслила механізми захисту прав дітей.

В офісі ЮНІСЕФ пройшли фокус-групи за участью нашої команди тренерів Харківської області та Крістофера Талбот і Майкла Весселса, консультантів представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в рамках програми комплексної психосоціальної підтримки. Під час роботи багато говорили про зміни, які принесли НАШІ тренінги та про готовність, можливо, хоч трохи повернути систему обличчям до учителів та дітей. Нас слухали і чули! Величезне спасибі Ользі Климовській за теплий і привітний прийом. Сподіваємося на подальшу співпрацю!

Провела супервізію. З 20 учасників було 16 вчителів, 1 звільнилася. Зміїв зустрів мене першим, пухнастим снігом! Зустріч була в ліцеї. Нам виділили затишний, теплий методичний кабінет і створили всі умови для плідної роботи. Приємно, що вчителі користуються в роботі нашими матеріалами, розминки. Двоє учасників прийшли з невеликим опором, багато роботи, олімпіади...Але після вправи з кульками настрій помітно покращився і вони теж активно включилися в роботу. Відчувалося стан втоми у багатьох вчителів, кілька людей сказали, що відчувають стан вичавленого лимона, одна учасниця поділилася тим, що не може емоційно реагувати на зовнішні впливи, і її це дуже турбує, вона розуміє, що це схоже на професійне вигоряння. Згадали, хто і як справляється зі стресами. Винести в коло проблемний випадок ніхто так і не наважився! Утворилася тиша і напруга! Вправа з картами "Сила часу" всіх відволікла.

Після пошуку рішення як раціонально витрачати свій час і карти всліпу, багато здивувалися тому, що свої нагромадження можна вирішувати такими різними й несподіваними способами. Група нагадувала мені "цікаву дитину", якій все цікаво, але підійти до групи "граючих дітей" вона поки не рішається, побоюється бути не на висоті! Все на що вона здатна, так це спостерігати за грою інших, іноді дозволяючи собі давати їм "свої іграшки".

Але для мене - це теж важливий процес! Коли їхала, знову усвідомила, як здорово, що є цей проект! Як добре, що всі ми є одне в одного!

Провела супервізію. З 20 вчителів були присутні 14. Два звільнилися, одна пішла в декретну відпустку. Дорога в це чудове містечко, як завжди у мене була з пригодами, всі 3 години!!!! через 15 хвилин в нашому автобусі мимоволі почала відкриватися і закриватися дверь! Спочатку було весело, але коли пішов дощ, який летів нам в обличчя з сильним потоком повітря, то стало не до сміху! Водій був спокійний як удав, періодично виходив на вулицю і намагався відремонтувати двері, але на довго цього ремонту не вистачало, і ми знову їхали з відкритими дверима!!!! Лише, коли обурення в салоні досягло межі (через 1 годину), водій закрив двері шваброю! так ми замуровані їхали до кінцевої зупинки, і спостерігали здивовані обличчя людей, які стоять на зупинках, які дуже сподівалися на цей транспорт! Тому, коли я, нарешті, з запізненням приїхала до вчителів, мені самій не завадила б допомога і підтримка! На моє щастя мене відігріли, дали перепочити. а коли сказали, що дуже чекали нашої зустріч, то остаточно огорнули мене позитивними емоціями!!! Працювали активно, не боялися розкриватися в колі, а от з "Я" повідомленнями довелося трохи більше попрацювати! Виявилося, що говорити "Я", "Мені", "Моє" - їм важко, а от "всі повинні", "усім треба" як панцир, який ми потроху намагалися з себе зняти! у багатьох навіть змінювався голос, вираз обличчя, коли говорили від свого імені і про свої почуття.

Ділилися проблемами, що накопичилися, познайомилися з новими для них метафорическими картами "Сила часу" та "Монстрики почуттів", які вони будуть пробувати застосовувати у своїй роботі з дітьми і з колегами! Єдине, що нас всіх під кінець засмутило - це розуміння того, що це передостання зустріч!

Я рада, що група стала згуртована, тепла, яка не тільки "брала", але і "отдавала" мені стільки ж у відповідь!!!

Провела супервізію.

З 20 учасників були присутні 14. Директор школи незважаючи на те, що звільнилася з роботи, приїхала на нашу супервізію, та обіцяла бути на наступній. Це було приємно! У більшій частині група розкрилася як бутон квітки на отримання ресурсу, на зустріч зі своїми прихованими потребами і спробі їх реалізації.

Група радо ділилася своїми іменами, вони сказали, що це повернуло їх в приємні моменти безтурботного дитинства!

Під час зустрічі ми дозволяли собі невеликі витівки і приємності. Розібрали проблемний випадок однієї учасниці, поділилися з нею своїм досвідом виходу з подібної ситуації, надали їй підтримку. В кінці всі з великим інтересом попрацювали з метафорическими картами "Сила часу" над своїми поглиначами часу. Завершили коло картами "Монстрики почуттів" і посміялися від душі!

Всі шкодують, що це наша передостання зустріч! Я теж буду за ними сумувати!

Провела супервізію.

З 19 учасників були присутні 7 чоловік, 1 психолог звільнився. Це мій рідний район! Всі говорили про те, що вже відчувають стан втоми, тяжкості, завантаженості і нерозуміння їх особистих потреб. Живуть у стані стресу і тривоги за завтрашній день, за майбутнє своїх близьких. Дуже зраділи книгам! Проговорили і те, що такий тренінг необхідний їх адміністрацію окремо, вони теж живуть під страшним пресом проблем і відповідальності! Дякували за можливість спілкування в неформальній обстановці! Я рада, що наступна супервізія з ними скоро (18 листопада), так як є моменти, які хотілося б закріпити поки вони не охололи!!!

Провела супервізію. Добиралася 4 години, встигла навіть виспатися.

Як і на попередній нашій зустрічі кількість учасників порадувала, було 13 осіб з 16 (1 пішов на службу в АТО, 1 звільнився, 2 - в декретній відпустці). Це друга супервізія в цьому районі. На цій зустрічі учасники були менш тривожні, дозволили собі більше розкритися. Обговорили проблемну історію однієї учасниці, всі активно ділилися своїм досвідом виходу з подібної ситуації. Були почуття, емоції, подяку. Згадували, як у літніх таборах багатьом згодилися наші вправи в роботі з дітьми. Деякі про себе відзначили, що стали не так гостро реагувати на пустощі дітей, подивилися на них і їх проблеми з іншого. Лід в нашій групі потихеньку тане, група стала більш відкрита і довірлива!

Провела супервізію. 

З 21 учасника було 14, дві заміни, одна вчителька звільнилася, одна захворіла на запалення легенів, а ще недавно ми з нею разом були на курсах підвищення кваліфікації, дуже шкода! Щоразу не перестаю дивуватися очікуванням наших учасників, коли я сказала, що зустріч триватиме 3 години, то у відповідь отримала гул розчарування, їм сказали, що вони будуть знаходиться на супервізії повний робочий день. Тому ми працювали активно, творчо і плідно! Під час розбору 1 складного випадку з дитиною переселенцем спочатку був опір у самого автора, не сприйняття іншої думки, але коли їй пояснили, що це не алгоритм до дії, а ми просто ділимося тим, як, хто виходив з подібної ситуації, і вона може взяти наш досвід, а може й не брати, то її тривога потроху улеглась і розмова пішла в потрібному руслі. Як завжди цікаво і глибоко пройшла робота з метафоричними картами "Тотемні тварини", як сказала одна учасниця: "з одного боку сумно усвідомлювати, що все так запущено, а з іншого боку тепер я бачу точки зростання і відчуваю себе впевненіше!" Після супервізії у мене всередині теж подвійне почуття, з одного боку, це втома, з іншого - почуття радості від виконаної роботи!

Приймала учать у тренінгу "Розвиток потенціалу для надання психосоціальної підтримки: навчання, підготовка тренерів та супервізія" який був організований німецьким товариством з міжнародного співробітництва GIZ. інформація отримана на тренінгу вражає своєю простотою донесення до слухачів, та можливістю отримати важливі навики роботи з трудною, травмованою категорією клієнтів. Велика ПОДЯКА нашим тренерам Ясенкі та Мірні за чудові години навчання, обмін досвідом та професійну супервізію! Ведика Подяка організаторам тренінгу про турботу щодо наших фізичних потреб та місця розташування!

Провела супервізію. З 20 осіб були присутні 14, одна учасниця звільнилася, одна з'явилася нова. Вкотре розумію наскільки вчителям не вистачає зустрічей у неформальній обстановці! Всі намагалися бути відкритими, щирими перед собою в першу чергу. Багато використовують наші вправи у своїй роботі з дітьми, їх приємно здивував той факт, що діти в цих вправах були більш відкритими і в той же час, як їм було важко називати своїх вчителів по імені у колі. Деякі переглянули ставлення до себе, дітей і своїх колег. Дуже зраділи новим методичним матеріалам! Людям насправді хочеться простих речей: посмішок, оплесків, тиші, тепла, жартів, спокою, пісень, казок - це все були запити на вправі "Мої відчуття в променях сонця"! Радісно усвідомлювати, що хоча б такі прості речі вчителі змогли здійснити на зустрічі, їхні емоції та почуття допомагають мені самій рухатися далі! Робота з картами "Тотемні тварини" допомогла їм глибше подивитися на свої проблеми, а головне показала де взяти ресурс для подальшого розвитку! Розлучалися в надії на наступну зустріч!

Під час проходження курсів отримала корисну інформацію за своїм фахом, цікаве, емоційне спілкування та обмін досвідом з колегами.

Провела супервізію. Для мене це якесь зачароване місце! Як і під час самого тренінгу шлях туди був не гладким! з 20 вчителів було 15! один вчитель пішов на службу в АТО, одна вчителька звільнилася і двоє пішли в декретну відпустку! Це моя сама зачарована група! До карт "тотемні тварини так і не дійшли", так як затягнулося вправа "Мої відчуття в променях сонця"! Багато затисків, страхів, нереалізованих потреб! Були і сльози і сміх! До кінця зустрічі лід потроху розтаяв! В черговий раз зрозуміла, наскільки важливі очні супервізії для наших груп! Учителі й насправді там кинуті і "голодні" до самопізнання! як діти раділи книгам! Їм, як повітря, потрібна підтримка і розуміння! Розлучалися в надії на майбутню зустріч!

Провела супервізію. З 26 чоловік прийшло 12. Спілкування було дуже емоційним. На питання: "який ваш стан, коли ви бачите неслухняну дитину?" багато зазначили, що їхнє ставлення змінилося, стало менше дратівливості, намагаються включати "стоп сигнал" на крик, а деяким дітям перемикають увагу нашими вправами з книг. Дуже сильним по ефекту виявилася вправа "Мої відчуття в променях сонця", 5 вчителів захотіли викричатися на дерево, у трьох був запит на обійми, ми його реалізували включивши фантазію у вигляді "зграї пінгвінів", в якій 3 вчителі із запитом на обійми стали в коло, а всі інші обняли їх зовні, за типом вправи "Обнімашки", тільки тут люди, які були зовні через деякий час, теж захотіли стати в коло, і ми так змінювалися, поки всі хто хотів ще обіймів не постояв в центрі зграї, відчуття в центрі просто неймовірне, 2 вчителі попросили, щоб їм сказали комліменти, одна сама захотіла всім сказати комплімент, у двох була потреба на відпочинок, і вони 10 хвилин лежали на стільцях, на які всі дружно поклали свою одежу, щоб їм було м'яко і тепло, одна молоденька вчителька попросила. щоб з нею поділилися досвідом, як подолати самотність, тут довелося трохи коригувати їх відповіді і просити просто ділитися своїм досвідом, говорити про себе, без повчань, вони просто молодці всі впоралися, і тут було багато сліз полегшення! В кінці працювали з моєю новою колодою карт "тотемна тварина", в результаті всі сказали, що приділяють багато уваги іншим, а карти нагадали їм, що не треба забувати і про себе в першу чергу. Ми так запрацювалися, що 3 години пролетіли непомітно!

На базі музею ім. Макаренка провела практичний семінар "Вплив середовища на психічний розвиток особистості підлітка". Учасниками семінара були практичні психологи та соціальні педагоги Дергачівського району. Наприкінці показала майстер-клас "Моя сфера життя" з допомогою метафоричних карт "Тотемні тварини".

По закінченню семінару всі з задоволенням відвідали сам музей. Екскурсовод фахово й емоційно провела нам чудову екскурсію по музею. Дякуємо господарям музею за гостинність!

На базі Нововодолазького ліцею провела дводенний тренінг для педагогічних працівників району та міста, в рамках проекту «Комплексна психосоціальна допомога дітям, підліткам, що постраждали в наслідок військового конфлікту в Україні», Дитячий Фонд ЮНІСЕФ спільно з Національним університетом «Києво-Могилянська Академія» та Українським науково-методичним центром практичної психології та соціальної роботи.

На тренінг були запрошені 21 педагогічний працівник навчальних закладів, у яких навчаються діти-переселенці, а саме: директори шкіл, заступники директора з ВР, методисти, педагоги-організатори, класні керівники, вихователі, соціальні педагоги, психологи.

Метою проведення даного тренінгу є надати знання про прояви стресу у дітей; надати практичні навички у роботі зі стресом на уроці; розвинути навички створення «безпечного простору» в класі; підтримати вчителів психологічно і навчити самостійно відновлювати сили.

Учасники тренінгу отримали не лише теоретичні знання, а й мали можливість відпрацювати їх на практиці. Знання, отримані під час навчання, педагогічні працівники зможуть використовувати з дітьми, що пережили в своєму житті психотравмуючі події.

ВИСЛОВЛЮЄМО ПОДЯКУ директору Нововодолазького ліцею Коваленко О.В. та методисту психологічної служби Марюхні Н.М., за надання приміщення та комфортні умови при проведенні тренінгу.

На базі Золочівського будинку дитячої та юнацької творчості провела дводенний тренінг для педагогічних працівників  району, в рамках проекту «Комплексна психосоціальна допомога дітям, підліткам, що постраждали в наслідок військового конфлікту в Україні», Дитячий Фонд ЮНІСЕФ спільно з Національним університетом «Києво-Могилянська Академія» та Українським науково-методичним центром практичної психології та соціальної роботи . 

На тренінг були запрошені 26 педагогічних працівників навчальних закладів, у яких навчаються діти-переселенці, а саме: директори шкіл, заступники директора з ВР, керівники гуртків, класні керівники, соціальні педагоги, психологи.

Мета даного тренінгу: надати знання про прояви стресу у дітей; надати практичні навички у роботі зі стресом на уроці; розвинути навички створення «безпечного простору» в класі; підтримати вчителів психологічно і навчити самостійно відновлювати сили.

Учасники тренінгу отримали не лише теоретичні знання, а й мали можливість відпрацювати їх на практиці. Знання, отримані під час навчання, педагогічні працівники зможуть використовувати з дітьми, що пережили в своєму житті психотравмуючі події та для самовідновлення.

ВИСЛОВЛЮЄМО ПОДЯКУ директору Золочівського БДЮТ Артеменко В.В. та методисту психологічної служби Ткаченко В.В., за надання приміщення та комфортні умови при проведенні тренінгу.